Размышления на тему "Убийство, во время несения воинской службы в вооруженных силах своей страны, грех или не грех?"

Все чаще и чаще я слышу о христианах военнослужащих. Вот и в нашем братстве, на сайте областного  объединения,  в разделе «О нас» под рубрикой «» , пишут о  каких-то  капелланах, душепастырях…Служение среди военнослужащих, существует даже  Днепропетровское отделение Всеукраинской Общественной Организации «Объединение христиан-военнослужащих Украины»,  rоторая, в свою очередь, является частью Всемирной Организации ASSOCIATION OF MILITARY CHRISTIAN FELLOWSHIPS (AMCF)

В общем, все серьезно и на высоком уровне. Вот некоторые выдержки из разных выпусков газеты этого объединения ;

Газета всеукраїнської громадської організації “Об’єднання християн-військовослужбовців України” "Час-Ч"  № 1, вересень 1999 р.

.....«Грунтовно розглядалися питання розуміння миру через християнство та Христа, проблеми роботи душпастирів в арміях багатоконфесійних країн, питання теологічної опори для військовиків, ролі військового священика в ході миротворчих акцій та багато інших, які виникають у процесі співпраці армії та Церкви. Тут підкреслювалося, що військові та капелани мають схожі завдання: військовики повинні віддаляти зло від суспільства, капелани - від душ військовиків.».....

.....«Настане той час, коли народи "...перекують мечі свої на лемеші, а списи свої - на серпи. Не підійме меча народ на народ, і більше не будуть навчатись війни" (Мих.4:3). Та поки є ті, хто з погрозою бере меча, мусять бути і ті, хто повинен відбити меч, занесений над безборонним. Хай же служать наші захисники з миром у душі»

№2(43), травень 2008 р.

 ....Капелланское служение в силовых структурах (гарнизонный и корабельный капелланы) (В. Кореневич). Предмет изучает специфический опыт душепопечительства для людей, которые находятся в условиях круглосуточного пребывания нагосударственной службе (с возможным применением оружия).....

А вот это уже православная газета...

 Перемагають сильні духом

Звичайно, в інституті капеланства є не тільки позитивні сторони. Так, в арміях, де капелани мають офіцерські звання і підпорядковуються міністерству оборони, рядовий і сержантський склад ставиться до них швидше як до офіцерів, аніж як до душепастирів. Але той позитивний вплив, який вони мають на дух армії, значно переважає поки що наявні негативні моменти. Можна припустити, що з наростанням протиборства в інформаційній сфері роль капеланів у перспективі тільки зростатиме.

Стрімкі зміни військово-політичної ситуації у світі, а також розвиток засобів і способів збройної боротьби, повертають нас до тих часів, коли перемогу визначали в основному духовні й моральні сили військ. Очевидно, що без опори на одвічні християнські цінності вся система духовно-морального виховання військовослужбовців, у тому числі й офіцерських кадрів, може зазнати невдачі.

Сьогодні, як ніколи, актуальні слова генерала П. Краснова: "Держава, яка відмовляється від релігії і від виховання своєї молоді у вірі в Бога, готує собі загибель у матеріалізмі й егоїзмі. Вона матиме несміливих солдатів і нерішучих керівників. У день великої боротьби за своє існування вона буде переможена людьми, які свідомо йдуть на смерть, тому що вірять у Бога і безсмертя своєї душі".

"Церковна православна газета", №7-8 (233-234), квітень 2009 року. Підписний індекс російською мовою - 96137, украинскою - 96145.

Автор: Олег Карпенко

Объясните мне кто ни будь, как это все может вмещаться в учение Иисуса Христа о непротивлению злу  и победе  зла  силою любви  Христовой? Скажите мне: «Когда подставлять другую щеку?»  А может убийство во время несения воинской службы в вооруженных  силах родины  уже не грех, а подвиг веры? Скажите мне, может, я чего-то не понимаю?

С Ув. Александр.